Свято - Покровський храм

Блищать  на  сонці  
золотії  куполи,
І  радісно  дзвенять  
церковні  дзвони...

Гордість  нашого  міста – Свято – Покровський  храм. Будучи  людиною  висококультурною  і  духовною, перший  засновник  міста  Д.М.Куликовський  свою  діяльність  у  Каховці  розпочав із  будівництва  у  1791  році  церкви.   Проїснував  храм  до  1849  року. З  1850  року  функціонував  тимчасовий  молитовний  будинок. У  кінці  1861  року  на  кошти  таємного  радника  М.М.Овсянико – Куликовського  була  побудована  кам’яна  церква  з  восьмигранною  шатровою дзвіницею  й  посвячена  на  ім’я  Покрови  Божої  Матері. Покровській  церкві  належало  120  десятин  землі, відведені  власником  Каховки  Куликовським. При   церкві  була  створена церковно – приходська  школа. Діяла  церковна  бібліотека. Цей  чудовий  храм  простояв  76  років, а  міг  би  стояти  й  сьогодні…

  В  його  стінах  стінах – вся  історія  Каховки, вічний  дух  віри  народу. В ньому  творили  молитви  всі  каховчани, всі  власники  Каховки: династії  Овсянико – Куликовських, меценатів  Панкєєвих, родина  Альфреда  Пработі, тисячи  заробітчан, які  прийшли  на  робочий  ринок  та  знамениті  каховські  ярмарки.

  Після  Жовтневої  революції  1917  року  і  громадянської  війни  проводиться  антирелігійна  політика. Декретом  ради  народних  комісарів  церква  відокремлюється  від  держави. У  1923  році, до  закриття, православна  громада  Покровської  церкви  у  Каховці  налічувала  близько  семи  тисяч  прихожан. У  середині  ХХ  ст.  почався  новий  антирелігійний  наступ. Храм  Покровської  церкви  проіснував  до  1937  року, коли  був  зруйнований. У  дворі  та  довколишніх  церковних  будівлях  розташувався  військкомат, залишки  дзвіниці  стали  пунктом  спостереження.

   Триповерхову  споруду  церкви  ще  пам’ятають  каховчани. Нині  сивеньки  бабусі – прихожанки, а тоді  маленькі  дівчата  пригадують, що  служили  лише  на   першому  поверсі, підлога  була  викладена  кахелем  із  гарними  узорами, ніби  килими  лежали. Іконостас  був  високий  і  красивий. Храм  стояв  на  пустирі, майже  на  тому  місці  де  й  зараз. Поруч  із  церквою  був  добротний  будинок  священнослужителів. У  одній  із  кімнат  жив  дуже  добрий  священик – отець  Савелій  Цибульников, сивий  і  дуже  худий. Коли  церкву  зруйнували, будівельний  матеріал  розібрали  й  побудували  собі  будинки. Залишилася  лише  купа  каміння. Отець  Савелій  разом   з  прихожанами  своїми  руками  розрівняли  оте  каміння, і  він  почав  служити  відтоді  під  откритим  небом.

   Під  час  Великої  Вітчизняної  війни  та окупації, німецький  комендант, очевидно  з  метою  кращого  спостереження  за  діями  місцевого  священика, запропонував  каховчанам  приміщення  для  молитовного  будинку, яке  знаходилось  на  місці  нинішнього  будинку  №93  по  вул. Пушкіна . Отець  Савелій  залишиться  в  серцях  каховчан  як  рятівник. Отець  Савелій  робив  лише  добро  для  людей. Але  у  1944  році  його  кинули  до  в’язниці, звідки  він  повернувся  у  1954  році  старою  і   хворою  людиною. Реабілітований  25.03.1992 р.  висновком  прокурора  Херсонської  області. У  2001  році  в  Єрусалимі  Савелію  Цибульникову  було  присвоєно  звання  «Праведник  Світу»  посмертно. Після  звільнення  Каховки  2.11.1943  року  православна  громада  почала  просити  владу  надати  їй  примішення  для богослужіння  на  місці  колишньої  триповерхової  церкви.

   Через  рік  була  відремонтована  та  пристосована  для  молитов  уціліла  будівля, де  раніше  жили  священики. 19  липня  1945  року  громада  була  зареєстрована  і  почалися  регулярні  богослужіння  за  адресою: вул. Пушкіна 94. Зовні  будинок  нічим  не  відрізнявся  від  інших  житлових  будинків, окрім  клепаного  металевого  хреста  на  даху. Проте  інтер’єр  приміщення  був  оформлений  за  всіма  канонами  православ’я. Надалі  ця  церковна  споруда  постійно  добудовувалася  та  прикрашалася. Так, у  різний  час  були  добудовані: вівтарна  абсида, пономарка, бабинець. Зроблено  дерев’яне  склепіння, споруджена  невелика  дерев’яна  баня  з  хрестом, проведено  водяне  опалення  і  таке  інше.

   У  1994  року  було  прийняте  рішення  про  капітальну  реконструкцію  храму. Однак  під  час  будівельних  робіт  виникла  необхідність  повної  заміни  приміщення. Старі  стіни  будівлі  були  розібрані, а  на  їхньому  місці  споруджений  новий  храм  з  кам’яним  центральним  куполом  та  триярусною  дзвіницею. Будівництво  проводилось  у  два  етапи. Спочатку  була  побудована  дзвіниця  та  частина   трапезної  храму, а  потім – центральний  купол  з  трансептами  та  вівтарною  частиною.У 1998   році всі  будівельні  роботи  були  завершені, і  на  храмове  свято, 14  жовтня, освячено  новий  престол  храму.

  Збудований  храм  відноситься  до  типу  хрестових  в  плані  церковних  споруд  з  одним  куполом. Дуже  прикрашає  споруду  біло – блакитне  фарбування – канонічний  колір  церков, присвячених  Божій  Матері.

Звернемо  увагу  на  територію  храму. У  2001  році  тут  було  споруджено  просторну  допоміжну  будівлю, де  розмістилися  недільна  школа, бібліотека, проскурниця, службові  та  господарські  приміщення. У  2004  році  було  зведено  нову  огорожу  з  центральним  3- арочним  входом  та  допоміжними  воротами. У  2005  році  зроблено  нове  капітальне  фарбування  фасадів  храму  та  огорожі, а  куполи  набули  нового  покриття  під  позолоту. Влітку  2007  року  засяяв  новою  позолотою  іконостас.

   Необхідно  віддати  шану  світлій  пам’яті  колишнього  настоятеля  храму, кандидата  богословія, протоієрея  Стефана  Щербана. Господь  благословив  його  і  дав  сили  та  розуміння  для  виконання  самого  святого  діла  на  землі – очолити  земне  і  духовне  возведення  храму. Справу  отця  Стефана  продовжили  настоятелі  о.Миколай  Бойко (2003 – 2004)   та  отець  Миколай  Понич, який  служить  тут  і  тепер. Архітектором  цього  та  інших  храмів  Каховского  благочиння  є  талановитий  зодчий, псаломщик, викладач  недільної  школи  О.Шовкуненко.

«Матеріали статті дозволяється використати відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution/Share-Alike
 «Матеріали дозволено використовувати на умовах GNU FDL без незмінюваних секцій та Creative Commons із зазначенням автора / розповсюдження на тих самих умовах».